Сучасна ситуація така, що дитина проводить надто багато часу з гаджетами, іноді втрачаючи зв’язок з реальним світом. Ця проблема турбує як батьків, так і вчених, причому останні активно вивчають її в своїх дослідженнях.
ПРАВДА СУЧАСНОГО ЖИТТЯ
Діти, які з’явилися на світ в останні 10-15 років, народилися майже зі смартфоном у руках. Зауважено, що в більшості випадків батьки з благими або не дуже благими цілями дають дітям в руки смартфон або планшет дуже рано – в 6-8 місяців. Неважливо, чи хотів батько просто відпочити або прагнув якнайшвидше розпочати розвивальні заняття. Те, що відбувається на екрані, займає дитину на години, будь то звичайні мультики або розвивальні програми для малюків.
Онлайн-заняття відрізняються від традиційних тривалістю та результативністю. Дитина може тривалий час займатися різноманітними розвивальними уроками, не втрачаючи інтересу до них. Феномен такого захоплення уваги полягає в інтерактивності, простоті подачі матеріалу та використанні яскравих образів.
Діти раніше дізнаються букви, самостійно вчаться рахувати, вивчають назви тварин, пори року, опановують іноземну мову – загалом, пізнають світ, але лише опосередковано, через екран смартфона або монітора, що стає причиною обмеженості мислення та психічних функцій. Гаджети абсолютно природним чином стають невід’ємною частиною життя, але екран наче відгороджує дитину від реального світу. Дитина звикає шукати в інтернеті джерело розваг і відповіді на свої запитання.
НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ
Надмірне захоплення сучасними технологіями призводить до певних довготривалих наслідків для фізичного та емоційного розвитку дитини:
- Зниження рухової активності, а отже, неповноцінний розвиток.
- Відсутність системного підходу до формування мислення, спрощення процесу, оскільки інформація надходить фрагментарно.
- Відсутність здатності до запам’ятовування великих обсягів інформації, тому що відомості в інтернеті та месенджерах надаються невеликими порціями. Мозок починає «лінуватися». Діти не вміють аналізувати друкований текст, виділяти головне.
- Втрата контролю над соціалізацією дитини з боку батьків, а в результаті втрата авторитету та порушення зв’язку поколінь.
- Дисграфія та дислексія – труднощі з навчанням письму та читанню, що психологи пов’язують з дефіцитом читання. Спілкування в соцмережах часто вільне від будь-яких правил граматики та пунктуації.
У багатьох дітей, які необмежено користуються інтернетом, протягом кількох років розвивається інтернет-залежність. Проблема не лише в можливій залежності, але й у відхиленні розвитку різних психічних функцій.
Деформація психічного стану стає патологічною вже у 5-7 років. А відсутність критичної оцінки, здатність до якої в ранньому віці просто не розвинена, веде до поглинання будь-якої інформації, включаючи ту, що стосується базових цінностей і норм поведінки. Не секрет, що те, що пропагується в інтернеті, далеко не завжди відповідає суспільним нормам.
Здорові сучасні діти, маючи від природи стандартні інтелектуальні здібності і при народженні нічим не відрізняючись від людей, які народилися, скажімо, 30-40 років тому, стають заручниками гаджетів, втрачають когнітивні здібності, а в цілому, інтелектуально деградують.
ГАДЖЕТИ НЕ ЗЛО, А ПРИРОДНИЙ ЕТАП ЕВОЛЮЦІЇ
Еволюція людини не зупиняється ні на секунду. І поява нових предметів та технологій – закономірний процес. Зараз вже абсолютно точно можна говорити про виникнення нового підвиду homo sapiens – homo digital, або людини цифрової.
Відповідно, і наше суспільство також трансформується в цифрове. Гаджети стають частиною суспільства, нашими помічниками і одночасно ворогами. Реальність така, що виключити гаджети з життя зовсім не можна.
У дитячому середовищі, особливо в старших класах, гаджети і навички їх використання є своєрідним маркером належності до групи. Дитина, позбавлена гаджетів, відчуває проблеми у спілкуванні з однолітками, почувається вигнанцем, оскільки спільних інтересів стає менше.
З іншого боку, певні види цифрової діяльності, зокрема комп’ютерні ігри, призводять до залежності та переключення фокусу уваги дитини з реального світу на віртуальний, що також веде до дефіциту реального спілкування.
Цікаво, що в елітних школах гаджети та комп’ютери лише доповнюють традиційну освіту. Діти представників еліти багато читають на уроках, обговорюють, займаються іноземними мовами, спортом, рахують у розумі, працюють руками. Чому? Доведено, що психічні функції, щоб сформуватися належним чином, повинні розвиватися поступово, з поступовою автоматизацією дій та операцій, а це виходить тільки традиційним способом. Роль сімейного виховання та дитячо-батьківських відносин у сучасному суспільстві не повинна зменшуватися, навпаки, їй слід вийти на перший план, щоб подолати негативні наслідки кіберсоціалізації.
Важливо розуміти, чому формується інтернет-залежність:
- звичка;
- доступність інформації;
- дитина не вміє себе зайняти, крім як добре відомим йому способом – за допомогою гаджетів.
Щоб переключити увагу дитини на іншу діяльність, потрібно не лише надати їй можливість, але й залучити, зацікавити, навчити. Щоб когнітивні функції та навички розвивалися, необхідно працювати над цим, причому не лише дитині, але й дорослому. Інша справа, що батьки самі не завжди готові відкласти свої смартфони та провести час з дитиною.
Оскільки процес цифровізації життя продовжується, зовсім виключати мобільні телефони та інтернет із вжитку дитини не потрібно. Дитина повинна бути на «ти» з сучасними технологіями. Важливо гармонійно включити сучасні гаджети в освітній процес і життя. Щоб особистість успішно і гармонійно розвивалася, слід дотримати розумну міру використання інформаційно-комунікативних засобів та сформувати розуміння, що реальну цінність має справжній світ, люди, які поруч, живе спілкування. Гаджети не повинні замінювати собою сім’ю, друзів. Людські стосунки набагато складніші, ніж віртуальний світ. Тому взаємодія з віртуальною реальністю повинна бути строго дозованою.
ПЛЮСИ ЗАНУРЕННЯ В НОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Отримати справжні емоції, радість від реального спілкування, соціокультурний досвід діти у віці від 7 років можуть у дитячому таборі. Існує категорія батьків, які проти дитячих таборів – за цим часто стоїть страх відпустити, дати самостійність дитині як результат підвищеної гіперопіки. Нехай краще буде поруч, при цьому цілодобово сидячи за монітором.
Слід розуміти, що табір — це абсолютно особливе середовище, що спонукає до освоєння правильних норм поведінки, нових умінь, стимулює навички соціальної адаптації та формування характеру.
Звісно, не всі табори однаково корисні. До вибору слід підходити з усією відповідальністю.
Наш табір відрізняється насиченою спортивно-творчою програмою. У дітей просто не залишається часу на гаджети. Вони не сидять у кімнатах, а постійно займаються цікавими для них активностями:
- рафтинг;
- стрільба з лука;
- скелелазіння;
- катання на конях;
- екстрим-парк;
- сноуборд;
- походи в гори на 2-3 дні.
Це неповний перелік тих занять, які пропонуються дітям. Активності не передбачають вільне відвідування – це повноцінні предмети. Тут все по-справжньому:
- рафтинг – по річці з порогами;
- походи – з котелками, наметами, рюкзаками пішки 30-60 км по гірській дорозі з ночівлею в лісі та розведенням багаття;
- екстрим-парк – на висоті як мінімум 10 метрів;
- театр – з справжнім режисером та живими емоціями.
Безумовно, за безпекою кожної дитини слідкує досвідчений інструктор. Він ні на хвилину не залишає її саму, завжди знаходиться поруч. Використовується лише якісне сучасне страхувальне та туристичне обладнання, включаючи альпіністське спорядження, рятувальні жилети, намети, теплі спальні мішки.
Діти мають можливість спочатку спробувати заняття, які пропонує табір, а потім вибрати те, що сподобалося найбільше. Вибір дитини іноді може здивувати: хлопчики вибирають кулінарію, дівчатка – стрільбу з лука. Але не це головне. Важливо, що кожен тут знаходить заняття до душі, бере на себе відповідальність. Після такої «прокачки» діти повертаються додому подорослішалими, відчувши принади спілкування з однолітками, спільних занять у реальному світі, горді своїми досягненнями. Враження про перебування у таборі «Орлятко» залишаються з ними на все життя. Вони усвідомлюють, що такий досвід та емоції вони б не отримали, якби все літо просиділи вдома за комп’ютером або телефоном.
Психологи сходяться на думці, що повністю забороняти дитині користуватися інтернетом і гаджетами, віднімати ноутбук/телефон/планшет, карати за надмірне захоплення комп’ютерними іграми непродуктивно. Подібна політика батьків веде до агресії та відкритого протесту дитини, конфронтації і ще більшого віддалення дітей від батьків.
Тільки показавши, яким захоплюючим може бути реальне спілкування, навчивши дитину альтернативному дозвіллю, можна безболісно подолати гаджетоманію. Після того, як будуть встановлені межі реального та уявного, а реальне набуде значно більшої цінності в очах дитини, гаджети почнуть виконувати свою корисну функцію: спрощувати доступ до інформації. Вони залишаться річчю, засобом, але не будуть метою.